Астрологія

  1. Гороскоп друидов
  2. МИРНЕ ОСВОЄННЯ КОСМОСУ
  3. МАТЕРІАЛІСТИЧНА КАРТИНА СВІТУ
  4. Українська авіація і літакобудування – історія і сучасність
  5. Астрономія в стародавності.

1
  • МРІЮЧИ ПРО КОСМОС, ДУМАЄМО ПРО ЗЕМНЕ

    “УКРАЇНА – КОСМІЧНА ДЕРЖАВА”

    Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився на зорі космонавтики, і витравити його зараз просто неможливо. Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як Костянтин Ціолковський до речі, повне прізвище Циолковський-Наливайко, Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк.

    У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей конструктор відомої ракети-носія Протон. Ракетна техніка взагалі пішла, до речі кажучи, із просторів неньки: перші у світі бойові ракети після китайських дослідів, що канули в Лєту, до н. е. створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр Засядько, він же організував у російській армії першу ракетну роту. А іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна генеральних конструкторів КБ Південне у Дніпропетровську, творців серії балістичних ракет, включаючи Сатану і Скальпель на Заході починаючи з 50-х рр. Лякали діточок.

    В останні роки діяльність у цій галузі дещо уповільнилась, але, як вважають у Національному космічному агентстві України НКАУ, зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу.

    Сьогодні НКАУ координує роботу більш ніж 40 підприємств - у тому числі таких гігантів, як Південмаш, де виробляються ракети-носії, КБ Південне ім. М. Янгеля, де вони проектуються, підприємства Комунар, Хартрон, Укркосмос, Обрій, Київський радіозавод, мережа науково-дослідних центрів і інститутів. Всі вони зосереджені в шести географічних пунктах - Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Чернігові і Криму. Для керування супутниками в Україні також створений єдиний наземний автоматизований комплекс керування НАКК, що включає центри керування польотами космічних апаратів, прийому наукової інформації, її опрацювання, контролю навігаційного поля і космічного простору.

    Основна продукція, якою можуть похвалитися українські виробники - це в першу чергу ракети-носії, що доставляють супутники на орбіту. Їхній спектр широкий - від космічного пікапа типу Циклон-3, що бере на борт 600 кг вантажу, до ваговика Зеніт-3SL, що витягає за межі планети добрих шість тонн. Зараз йдуть роботи над створенням потужної ракети-носія Циклон-4 із високоточною системою керування і збільшеного запасу палива, із наступного року їх планується запускати по 6 одиниць у рік.

    Новий напрямок - використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 більше відомих під натовською класифікацією як SS-18 Сатана. У цьому проекті, що одержав назву Дніпро, Україна тісно співробітничає з Росією. Спочатку фігурував у цій програмі і Казахстан - але лише на правах власника космодрому Байконур, що нині орендують усе ті ж росіяни так що, зустрівши в літературі згадування про казахів-учасників, не вірте очам своїм. Перша модель - Дніпро-1 маса корисного навантаження 3,5 тонн - вже здійснила два виводи на орбіту супутників, а дебютний запуск Дніпро-М із вантажопідйомністю 5 тонн запланований на 2003 рік

    Цікавий той факт, що українська космічна галузь спроможна виготовляти далеко не лише транспорт - ракети-носії. Якщо авіаційне бортове устаткування вітчизняного виробництва не завжди відповідає міжнародним нормам, то в космосі - інша картина, і досвід у наших виробників уже є.

    Україна спроможна виготовляти устаткування для потреб космосу. Так, покладене на нас завдання по розробці і виробництву систем керування космічними апаратами Компарус для МКС міжнародна космічна станція Альфа виконали на сто відсотків. Апаратура радіоуправління вона являє собою чотирьохконтейнерний варіант, два з яких - наші, а два контейнери - російські зараз відмінно діє в службових модулях МКС Зоря і Зірка безпосередньо на орбіті. Українські підприємства мають потужний потенціал у розробці і виробництві найсучаснішої продукції для космосу, і готові виконувати подібні замовлення, але, усе впирається в кошти. При належному фінансуванні українці спроможні забезпечити космічну галузь високоякісними бортовими і наземними системами керування, апаратурою командних радіоліній і радіотехнічних систем для супутників.

    Загалом, Україна може бути супердержавою, принаймні в космосі. Тільки їй потрібні для цього гроші.

    Те, що космічний простір набуває для землян не тільки нав'язливий відтінок комерції, але і щосили політизується, Україна відчуває на собі як ніхто. Політ Леоніда Каденюка, першого українського космонавта, став не більш ніж рекламним трюком. Наші друзі з мису Канаверал показали: мовляв, ми не тільки визнаємо Київ у космосі - ми активно з ним співробітничаємо. На цьому хвалене співробітництво, власне, і закінчилося - Україна не бере сьогодні участі в жодній з американських наукових космічних програм, утім, як і європейських. Запуск супутників під американським та іншими прапорами українськими ракетами - стовідсотковий бізнес, не більш. Дешева доставка вашого вантажу на орбіту, точно й у зазначений термін! - от гасло цієї спільної діяльності, ні про яку науку, зрозуміло, не йдеться. Запускаючи іноземні супутники, українські спеціалісти навіть докладно не знають, що там за начинка, для яких цілей. Та це і не повинно хвилювати - проїзд оплачений!

    Говорячи про міжнародне співробітництво, НКАУ згадує насамперед свої проекти Морський старт і Старт із пустелі. Обидва, що зрозуміло з назви, належать до сфери так званих пускових послуг, і до освоєння космічного простору і наукових досліджень відношення не мають, хоча і дуже цікаві з технічної точки зору. Участь у розробках американської компанії Боїнг і норвезької Кварнер надають їм незабутній присмак комерції. Хоча і від цього, зрозуміло, нікуди не дітися.

    Дійсно ж серйозний шлях України в космос очевидний - або з Росією, або… з Китаєм, або ж що, очевидно, найбільше реально і раціонально з обома разом. З приводу російських партнерів питань не виникає - наші виробники наприклад, керівники того ж Київприладу відзначають, що практично всі розробки проводяться наполовину із росіянами. А з Китаєм сьогодні ми дуже дружимо в авіаційній сфері, але вже зараз йдуть розмови і про поширення цієї дружби за межі стратосфери. Передумови очевидні: Пекін прагне в космос за останніми даними, зараз готується перша група китайських космонавтів, а Україні потрібні кошти і надійні партнери, що мають намір реально співробітничати, а не запрошувати на другорядні ролі в рекламних шоу з умовою: Ти лети, але нічого не чіпай.

    Зовсім неспроста сьогодні НКАУ пропонує достроково прийняти нову Національну космічну програму, що вступила б у дію в 2002 році на період до 2006 року, і яку Верховна Рада повинна розглядати вже цього року. Адже та, що нині чинна, за якою наша космонавтика живе з 1998 року, розрахована на період до 2003-го - тобто начебто б поспішати нема чого. Проте, як вважають у космічному відомстві, сьогодні до освоєння Всесвіту висуваються взагалі інші вимоги, ніж три роки тому. Зміст подібних змін дуже прозаїчний: із зрозумілих причин різко скорочений обсяг військових замовлень, на яких традиційно будувалася галузь ще з радянських часів здається, у 1998 році можна було передбачити подібний нюанс, і щосили йде комерціалізація космосу.

    Крім виконання замовлень вітчизняних і іноземних клієнтів, підприємства космічної галузі мають сьогодні стратегічне завдання - максимальне використання своїх суперсучасних технологій для більш приземлених сфер: виробництва товарів і послуг для пересічного споживача. Саме це диктує і нещодавно прийнятий указ Президента Про використання космічних технологій для інноваційного розвитку держави. Цій новоявленій стратегії буде присвячена і виставка Космічні технології -- на службу суспільству, яку планується провести наприкінці літа в Києві. Варто додати, що приземленням космосу убивається, за задумом, відразу декілька зайців: зберігається потенціал підприємств, останні заробляють собі кошти самі, створюються нові робочі місця, плюс державі приємно - створюється конкуренція імпортним товарам.